Історія

Лозівський район було офіційно утворено 7 березня 1923 року, коли постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету про адміністративний поділ Катеринославщини встановили Павлоградську округу з центром у місті Павлограді у складі Лозівського району з центром у м. Лозовій. За цією постановою Лозівський район мав чотири волості: Орільську, Катеринівську, Різдвянську і Новоіванівську.

У липні 1926 року Лозівський район передано до складу Харківського округу, з 1929 року - до складу Харківської області. У сучасних межах район існує з 1987 року. Адміністративний центр - місто Лозова, яке знаходиться на відстані 148 км від міста Харкова.

Лозівський район розташований у степовій зоні на півдні Харківської області. Район межує з Первомайським, Сахновщинським, Балаклійським, Барвінківським, Близнюківським районами Харківської області та Юріївським районом Дніпропетровської області.

Територія району - 1 403,5 кв.км. (4,5% території Харківської області).

Лозівщина є одним із районів західного Донбасу, де знаходяться поклади кам'яного вугілля. Дані геологорозвідки свідчать про те, що тип вугільних пластів та якість палива така, як на Донбасі. Поклади товщиною від 60 см до 2,5 м розміщені на глибині 500- 1000 м на півдні і південному заході району. У східній та південно - східній частині району знаходяться поклади бурого вугілля. Найбільш розповсюджені будівельні матеріали осадового походження: піску, глини, вапняку. На північному сході Лозівщини, в районі села Миронівка, знайдено горючий газ.

Територія району насичена залізничними та автомобільними дорогами, трубопроводами. Протяжність доріг із твердим покриттям складає 476 км. Загальна протяжність газопроводів становить 411,18 км. У районі газифіковано 45 населених пункти.

Через Лозівський район проходить канал "Дніпро-Донбас". Тут знаходиться три водосховища (Краснопавлівське, Орільське, Бритай) із загальною площею водного дзеркала 5850 гектарів, десятки ставків і шість малих річок, найбільша з яких річка Орілька (57,7 км).

Станом на 01 січня 2015 р. у Лозівському районі проживало 29109 осіб.
З них:
Сільського населення – 20380

Міського населення – 8729

Чоловіків – 14123

Жінок – 14986

Діти підлітки до 17 років – 5242

Працездатне населення – 15114

Непрацездатне – 13995

Нині Лозівський район має такий адміністративно - територіальний поділ: 2 селищні ради: Краснопавлівська й Орільська та 19 сільських рад, яким підпорядковано 84 населених пункти.

У IX столітті територія Лозівського району межувала із слов'янською державою - Київська Русь. На землях Лозівщини відбувалися події, пов'язані з невдалим походом проти половців князя Ігоря, військо якого було розбите у 1185 році.

У XIII столітті, у зв'язку з нападом на Русь монголотатар, територія краю увійшла до складу Золотої орди.

У XIV сторіччі була створена централізована Московська держава, і територія Лозівського краю стала її південною окраїною. Але родючі землі залишалися незаселеними, бо заважала близькість кримського ханства. Майже три сторіччя ця територія мала назву "Дике поле".

У цей час більша частина України знаходилася під ігом польських панів. Однією з форм протесту проти гноблення була втеча селян за пороги Дніпра, де вони в 40- х роках XVІ ст. утворили військову і політичну організацію - Запорізьку Січ. Саме такі селяни - втікачі були першими поселенцями, які почали освоєння "Дикого поля". Вони поклали тут початок землеробству, скотарству й промислам. Велика частина нинішнього Лозівського району входила до складу одного з восьми округів Запорізької Січі - Орільської паланки.

Після російсько - турецької війни 1768 - 1774 р.р. Росія одержала вихід в Чорне й Азовське моря. Запорізька Січ у зв'язку з цим втратила своє колишнє значення, як прикордонний форпост. Із цього часу царський уряд почав освоєння величезних степових просторів. У 1764 р. була створена Новоросійська губернія. Землі, у тому числі і в Лозівському районі, були роздані поміщикам. Почали виникати перші села Лозівщини: Хижняківка (1774 р.), Григорівка - 1777 р. (з 1780 р. с.Різдвянка), Семенівка - 1777 р. (1860 р. с.Артільне) та інші. На початку XІX сторіччя в документах уже згадувалося близько 30 лозівських сіл.

У 1796 р. було проведено ряд адміністративних упоряджень України. Лівобережну Україну реформували в Малоросійську губернію, а Слобідську Україну - в Слобідсько - Українську губернію (в 1835р. вона була перейменована в Харківську). З південної України і Криму утворили Новоросійську губернію, яку у 1882 році поділили на три інші: Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Територія Лозівського району тоді була віднесена до Катеринославської губернії Павлоградського повіту і тільки у 1926 році вона ввійшла до Харківської губернії.

У середині XІX сторіччя на території Лозівського району було близько 60 населених пунктів. Особливо бурхливе зростання населених пунктів і кількості жителів почалося після будівництва залізниці, яка перетнула землі района. Залізниця на Ростов пройшла по землях генерала Панютина, через що новостворена станція отримала його ім'я.

У документах 1869 року ця станція вже значиться як Лозова-Азовська, адже найближчим населеним пунктом до станції було село Лозова (зараз це село Катеринівка). Друга лінія залізниці, яка йшла до Севастополя перетнула першу колію саме в тому місці, на якому пізніше побудували місто Лозова. Станція тут почала діяти в 1872 році.

У 1902 році була збудована залізниця від Лозової до Полтави. Західні райони губернії отримали прямий залізничний зв'язок з Донбасом, а Лозова стала залізничним вузлом.
На сьогодні у Лозівському районі налічується 48 пам'яток історії, до яких належать братські могили, пам'ятні знаки і бюсти видатних діячів країни.

У 1997 році поблизу с. Павлівка-2 на старовинному валу козацької фортеці XVIIІ століття встановлено пам'ятний знак "Загиблим, але непереможеним" як данину пам'яті тим, хто залишився на полі бою в ході Харківсько-Барвінківської наступальної операції навесні 1942 року.

Сьогодні Лозівщина як частка незалежної України знаходиться у творчому пошуку, постійно розвивається й робить посильний внесок у розбудову рідної держави, підтримуючи курс її реформ, дбаючи про добробут кожної людини.

Провідною галуззю економіки Лозівщини є сільське господарство, річний обсяг якого становить 398 млн. грн. Близько 88% сільськогосподарського виробництва припадає на рослинництво, а 12% - на тваринництво.

Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) складає 120,9 тис. га, або 5,0 % угідь області, з яких:
ріллі - 102,6 тис.га;
пасовища - 12,4 тис. га;
багаторічні насадження та сіножаті – 5,9 тис.га.
Основні напрями виробництва у рослинництві - вирощування зернових і технічних культур. У тваринництві - вирощування великої рогатої худоби м'ясо-молочного напряму й свинарство.

У результаті реформування аграрного сектора в Лозівському районі створено 5 приватно-орендних сільськогосподарських підприємства, 1 приватне акціонерне товариство, 1 відкрите акціонерне товариство, 19 товариств з обмеженою відповідальністю, 2 державних підприємства, 3 приватних підприємства, 2 приватних сільськогосподарських підприємства, 1 дочірнє підприємство приватного малого підприємства, 40 фермерських господарств, 1сельськогосподарський кооператив фермерів, 1 підприємство з переробки промислової продукції, 998 особи займається підприємницькою діяльністю.

До промислового підприємства району належить товариство з обмеженою відповідальністю «Славія".

У районі функціонує 29 навчальних закладів. З них 2 дошкільних (Катеринівський ДНЗ, Тихопільський ДНЗ), 24 загальноосвітніх навчальних заклади (в тому числі 15 навчально-виховних комплексів «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад», 2 ліцеї), 1 міжшкільний навчально-виробничий комбінат, 2 позашкільні навчальні заклади (ДЮСШ «Спартанець», РБДЮТ). У загальноосвітніх навчальних закладах навчається 2449 учнів. Дошкільні навчальні заклади відвідує 665 дітей віком від 3 до 6 років, що становить 82 % від загальної кількості дітей відповідного віку. Всіма формами дошкільної освіти охоплено 94 % дітей дошкільного віку. Гуртками та секціями позашкільних навчальних закладів охоплено 850 дітей (61 % від загальної кількості дітей шкільного віку).

В навчальних закладах району працює 512 педагогічних працівники. З них у загальноосвітніх – 417, у дошкільних – 76, у позашкільних – 19.

Всі навчальні заклади району забезпечені навчально-комп’ютерними комплексами, підключеними до мережі Інтернет. У 100 % загальноосвітніх навчальних закладах встановлено комп’ютерні класи, в тому числі у 4-х закладах по 2, у 2-х по 3 комп’ютерні класи.

Для забезпечення підвозу дітей і працівників до місця навчання (роботи) і у зворотному напрямку використовується 13 одиниць шкільних автобусів.

У районі працює 34 клубних, 34 бібліотечних заклади, Краснопавлівська дитяча музична школа та Краснопавлівський краєзнавчий музей.

У роботі 227 гуртків художньої самодіяльності бере участь понад 1700 осіб. Самодіяльні артисти району - неодноразові учасники і переможці міжнародних, всеукраїнських та обласних оглядів-конкурсів художньої самодіяльності.

Охорона здоров'я Лозівщини представлена розгалуженою мережею лікувально-профілактичних закладів: працює центральна районна лікарня з поліклінікою на 375 відвідувань та стаціонаром на 255 ліжок, у складі якої: терапевтичне, хірургічне, травматологічне, урологічне, пологове та гінекологічне відділення. У селищі Краснопавлівка функціонує поліклінічне відділення ЦРЛ.

У районі працює 10 амбулаторій сімейної медицини та 21 ФАП.

У районі діє територіальний центр з обслуговування одиноких і непрацездатних громадян із 3-ма відділеннями соціальної допомоги, які обслуговують майже 1000 одиноких громадян і інвалідів.

Найбільш популярною та впливовою районною газетою є міськрайонна газета "Голос Лозівщини".
На території району розташовано 7 природно-заповідних територій, з яких 2 ентомологічних заказники, 4 ботанічних заказники місцевого значення.